Найцінніша допомога – та, що приходить вчасно

Таня жила у Швеції 3 місяці. Як і багато інших українців, вона з дітьми втекла від війни в березні. З Києва спочатку виїхали на Київщину. Через кілька днів її чоловік відвіз свою родину на автомобілі до польського кордону — місця, де роз’єднали мільйони українських родин. Потім через Варшаву дійшли до польського Гданська. Вони оселилися там у Центрі матері та дитини. Через два тижні вони вирушили до Швеції. Там вони зупинилися у друзів в Уддеваллі.

У безпеці Таня почала організовувати нове життя. Її діти ходили в школу і садок. Вона намагалася зробити для них найкраще: вона сказала їм, що ця подорож — це захоплююча пригода, яка дозволить їм жити в новій країні. Все вийшло якнайкраще. Школа, яку навчався син Тані, була далеко від дому, тому комуна організувала для нього таксі, яке вранці відвозило його до школи, де він проводив час з друзями з України, а після уроків привозило додому. Хлопець почувався щасливим – для нього це була справжня пригода.

Іншими були почуття доньки Тані. Трирічна дівчинка дуже сумувала за татом. Телефонних розмов їй було замало. Вона хотіла живого контакту та уваги. Таня стала помічати, як дитина пестить чоловіка, в будинку якого вони жили. Разом з дітьми дівчина почала сприймати його як батька. Тані було боляче дивитися на це, знаючи, як сумує батько за дітьми.

Це стало основною причиною, чому Таня вирішила повернутися в Україну. Тож вона почала думати про маршрут додому. Вона знайшла і купила найдешевші квитки зі Стокгольма в Гданськ. Але обставини склалися так, що їй з дітьми довелося залишитися в Стокгольмі на кілька днів до від'їзду. Хто міг би їм допомогти? Почала шукати варіанти: писала повідомлення в групах допомоги у Facebook, шукала в Booking, просила допомоги на сайті проекту «Шведи за Україну» — звідки сім’я отримала допомогу.

 Одна родина зі Стокгольма була готова дати притулок родині Тані на кілька днів, поки вони не виїдуть в Україну. Шведи зустріли Таню з дітьми на вокзалі в Стокгольмі після прибуття з Уддевалли. Вони привезли українську родину до своєї квартири на своїй машині. Нагодували та підготували спальні місця. Наступного дня шведська родина пішла на роботу, залишивши ключі від квартири — така довіра здивувала і зворушила Таню. Того дня Таня з дітьми гуляла Стокгольмом, а життя подарувало їм відвідати це прекрасне місто. Рано вранці наступного дня шведи доставили українців в аеропорт.

Зараз родина в Києві. Таня радіє поверненню додому, а діти раді новій зустрічі з батьком. Таня вдячна шведам за всю допомогу, яку вона отримала від них: родині, у якої прожила 3 ​​місяці, і тій, у якої прожила 2 дні. Сім'я, яка прихистила Таню на 2 дні в Стокгольмі, вибачилася, що не може зробити більше. Але іноді більше не потрібно. Головне, щоб вони змогли допомогти вчасно — саме тоді, коли інша людина найбільше потребувала допомоги. І саме це робить його безцінним. Тому що, відчинивши двері своїх домівок лише на кілька днів, шведи підтримали двох дітей та їхню маму у, мабуть, найважливішій подорожі — подорожі до возз’єднання родини.