Ми робимо це зі смиренністю, і ми тут не герої

Поділіться статтею на тему:

До українсько-російської війни ми, звичайно, підтримували грошима організації допомоги, але ніколи не приймали людей з інших країн. Але після початку цієї війни ми з дружиною вирішили щось зробити, щоб негайно допомогти Україні.

Ми католицька сім’я, і католицька організація допомоги Карітас попросила домівки для українських біженців. Ми подумали, що це гарна ідея, тим більше, що наші діти вже не живуть з нами, і є достатньо місця для гостей. Внизу в нашому будинку є відремонтована та мебльована частина з окремим входом. Ми встановили міні кухню та ванну кімнату з пральною машиною і тепер були готові відкрити двері для добрих людей.

Спочатку ми запропонували своє місце Карітасу, але щоб збільшити територію пошуку українців, які потребують допомоги, шукали й інші джерела. Як жіноча організація «Сороптиміст» і «Шведи для України». Остання стала місцем, де ми знайшли нашу українську родину – Тетяну та її сина Тимура. Ми дуже раді, що вони живуть у нас. Вони такі корисні та ввічливі, і вони справді хороші посли українського народу.

Нам пощастило, що ми отримали можливість допомогти та щось змінити. Незважаючи на те, що це дуже маленький внесок з нашого боку, зовсім не в порівнянні з тими жертвами, які українці зараз демонструють світові, ми раді допомогти. І я хочу підкреслити, що ми робимо це зі смиренням і що ми тут не герої. Українці є. 

Бенгт з Еребру